Головна | Реєстрація | Вхід | RSSСубота, 29.07.2017, 14:55

Меню сайту
Реквізити

Полтавська обл.
Миргородський р-н
с.В.Сорочинці
вул.Миргородська,40
Телефони:
8(05355)31793(мед.пункт)
8(05355)31624(секретар)
email: sorint@ukr.net

Карта проїзду
Будьте з нами
Знайомтесь, про нас
Погода

Новини osvita.ua
Міні-чат
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Статистика

Педагогічний технікум

Вклоніться, люди, вчителю своєму,
Володареві слова і пера.
Л. Кошко 

Прагнення здобувати освіту у молоді було в той час дуже велике. Не дивлячись на матеріальну скруту, молодь навчалась добре, брала активну участь в громадському й культурному житті села, була ініціатором різних просвітницьких та будівничих заходів. Випускники були провідниками освіти і культури в різних куточках країни, патріотами своєї Вітчизни.
Про це свідчить життєвий шлях молодої сім’ї педагогів, випускників нашого педагогічного технікуму –  Збарської Оксани і Струцького Степана.
Збарська Оксана Петрівна та Струцький Степан Никифорови навчались в педагогічному технікумі у 1928-1931рр.

Після закінчення педтехнікуму були запрошені на посаду учителів української мови для українських шкіл в місто Троїцьк Челябінської області (Росія).
Струцький С.Н. працював там директором школи до мобілізації в армію. Ця учительська сім’я проявила себе активними пропагандистами української мови та української культури в Росії.

Струцький С.М. – учасник Великої Вітчизняної війни. На нього збереглась зразкова військова характеристика. Був нагороджений за бойові заслуги орденом “Красная звезда”, медаллю “За победу над Германией”.

4 рази в боях був тяжко поранений. Після війни працював учителем, потім директором школи в селі Мальцях, Зеленому Куті.
Збарська Оксана Петрівна все життя була віддана своїй педагогічній справі: невтомне серце, силу волі, невичерпну   енергію віддавала вихованню молоді та культурно – громадській  роботі. Працювала директором школи, керувала драмгуртками, художньою самодіяльністю. Збереглися грамоти за добре виховання підростаючого покоління, за участь у художній самодіяльності
Оксана Петрівна 50 років свого життя віддала улюбленій педагогічній справі. Це подружжя залишило добрий слід і теплі спогади серед людей.

Ці цінні матеріали про життєвий шлях своїх батьків десятки років зберігала їх дочка Світлана Степанівна Цизман, частину яких вона передала в наш шкільний музей.

Великосорочинський педагогічний технікум-центр агротехнічних сільськогосподарських заходів

У 1934 р.   при технікумі були організовані 6-місячні курси,де навчались сільськогосподарським професіям 20 колгоспників. Було подано клич «Весняна сівба за 18 днів».

У квітні 1934 р. була організована агротехнічна піонерська конференція, де розглядалось питання про участь піонерів у боротьбі з шкідниками  цукрового буряка.

Учасники конференції звернулися до уряду П.П. Постишева з листом такого змісту: «Ми запевняємо Вас, що дружно візьмемося за роботу, організуємо соціалістичне змагання загону з загоном, ланки з ланкою, піонера з піонером. Всі як один вийдемо на бурякові плантації! І жодного кілограма «білого золота» не дамо шкіднику – довгоносику. Ми допомагатимемо нашим колгоспам обладнати хати – лабораторії, зберемо колекції і гербарії…»

Студенти та викладачі педагогічного технікуму зробили вагомий внесок у розвиток культури села та краю. При педтехнікумі працювали гуртки:

  • драматичний (Бранштейн Д.І., Імшенгецька О.Б.)
  • духовий оркестр (Бранштейн Д.І.) скрипальний, струнний, хоровий.

Працювали спортивні секції по стрільбі, футболу, легкій атлетиці та інші.

 Для населення села давались великі концерти.

При педагогічному технікумі працювала велика бібліотека (до 20 тис. книг), зав. бібліотекою М.Ю. Литвиненко і Ірина Леонтіївна Лень.

«Треба берегти, як зіницю ока, безцінну культурну спадщину нашого народу». (О.Гончар)

У 1938 році 200 дітей колгоспників і службовців, робітників села В.Сорочинці навчалися у вищих навчальних закладах України.

Лише протягом 1937 – 1939 рр. 68 жителів села одержали почесні звання вчителя.

Майже кожна друга сім’я мала свого вчителя.

У 1939 р. трудове населення В.Сорочинець передплачувало 2600 газет і 865 журналів (із спогадів Ф.Є.Цися, який 25 років завідував поштовим відділенням в селі. Газета «Більшовик Полтавщини» 17,11,1939 р.).

"Нехай же вічно на землі 
Живе учитель, творить і працює"
(Н.Хомич) 

На долю випускників педтехнікуму випали важкі довоєнні роки й повоєнні, нестатки, навчання без батьків, але вони витримали всі перешкоди, випробування бо була велика жадоба до знань, до культури, до педагогічної справи. Молодь мала гаряче серце, ясний розум, юнацький запал, фізичне загартування,    сильну волю, відповідальність, великий патріотизм, любов до Вітчизни. Випускники розлітались по всій країні сіяти мудре, вічне зерно знань.

22 червня 1941 року мирну працю людей, випускні вечори чорним крилом накрила війна…

Війна залізним плугом пройшлася через кожне серце, через кожну долю людини.

Війська фашистської Німеччини розпочали шалений наступ на Країну рад. Довелося брати в руки учителям та студентам замість ручки і книги – зброю.

Вставай, страна огромная,

Вставай на смертный бой,

С фашистской силой темною,

С проклятою ордой…

(«Священная война»)

 До діючої армії влилося близько 1300 чоловік сорочинчан, понад 700 віддали життя за Батьківщину.

Тисячі сімнадцятирічних юнаків і дівчат пішли добровольцями на фронт. Створювались підпільні організації, партизанські загони для боротьби з фашизмом. У Миргородському районі був утворений партизанський загін “Перемогаˮ на чолі з першим секретарем райкому партії Іващенком Г.А. Однією із зв’язківців загону була жителька села В.Сорочинець, ланкова, член сільської Ради депутатів трудящих – Ольга Антонівна Бондаренко. Це жінка – легенда, яку фашисти і зрадники-посіпаки тричі розстрілювали. Вона разом з чоловіком Семеном та 17-річним сином Григорієм віддала життя за свободу і незалежність України… Подорожній, в´їжджаючи у село В.Сорочинці, спиняє свій погляд на пам’ятнику Ользі Антонівні Бондаренко, споруджений вдячними односельчанами своїй бойовій землячці.

Німецькі фашисти планували знищити державу, культуру, освіту, поневолити населення, 75% переселити в інші землі, а землю роздати німецьким воїнам.

З 14 вересня 1941 року по 17 вересня 1943 року жителі перенесли весь жах гітлерівської окупації. Була утворена комендатура. За вихід у вечірній час – розстріл.

Понад 500 чоловік молоді було відправлено у фашистське рабство, 85 жителів села було розстріляно біля Преображенської церкви за зв'язок із партизанами.

Мужньо боровся з гітлерівцями голова виконкому Великосорочинської сільради Михайло  Савич Лагода. Узимку 1942р.  він був оточений зрадниками – посіпаками, довго відстрілювався, останню кулю пустив у себе.

Розстріляно прикутого паралічем до ліжка депутата Юхима Никифоровича Омельченка і його 69 – річного батька.

Німецько - фашистські загарбники знищили експозицію музею М.В.Гоголя, спаливши будинок, де народився письменник.

У 1943 р. фронтова газета Південно-Західного  фронту писала про те, як зграя фашистських головорізів на чолі з офіцером спустошили музей: спалили рідкісні видання Гоголя і особисті речі, меблі письменника, стріляли з пістолетів, автоматів в скульптуру Гоголя.

Фашисти по-звірячому розправлялися навіть з малими дітьми. Була розстріляна учениця першого класу Валя Лагнман разом із своєю мамою, дитячим лікарем села Любовію Михайлівною Лагнман.

У 1941 р. у Миргороді німецькими фашистами  розстріляно Фабіка Грабовського у віці 14 років.

Великий героїзм на війні проявляли випускники педагогічного технікуму. Серед них випускник

Михайло Мусійович Явтушенко.

Артилерист – розвідник своєю врівноваженістю в бою показував приклад своїм товаришам. Командир дивізіону сказав: « Хлопці, залишилося зовсім мало,  треба взяти тільки рейхстаг. Від вашого взводу треба одного бійця, який піде в бойовий порядок піхоти. Той, хто піде, мусить бути добровольцем.»

Піти на останній штурм погодилося кілька солдатів,серед них був і Явтушенко. Ці воїни готові були в останньому бою віддати своє життя. « Не згадайте лихом», - сказав Михайло. Наш розвідник разом з іншими добровольцями був у штурмуючому батальйоні. Перемога! Це було 2 травня 1945 року. Потім він охороняв прапор Країни рад, що гордо розвівався над рейхстагом.

За останній бій в Берліні Михайло Мусійович нагороджений орденом Бойового Червоного Прапора.

Випускникам В. Сорочинського педагогічного технікуму за мужність і героїзм у роки Великої Вітчизняної війни присвоєно в 1945 році

звання Героя Радянського Союзу:

Федору Петровичу Борідьку (1913 – 1945рр.) командиру танкового батальйону, гвардії майору.

Прокопію Федоровичу Клепачу (1919 -), заміснику командира полку.

Окупанти завдали величезної матеріальної шкоди.

В селі збитки становили 13797134 карбованців.

Центр села являв собою руїни.  Жителі В.Сорочинців безмежно вдячні своїм визволителям ­ -  бійцям і командирам 373-ї та 93-ї стрілецьких дивізій Воронежського фронту. Наказом Верховного Головнокомандуючого від 19 вересня 1943 р. ці дивізії в ознаменування своєї визвольної місії названі Миргородськими.

Великих людських втрат зазнала Полтавщина. За  роки окупації від фашистського терору загинуло 222 тисячі мирних жителів. 186 тисяч уродженців Полтавщини не повернулися додому з війни, віддали своє життя за Батьківщину, за Перемогу.

На території області гітлерівцями були створені в Полтаві, Кременчуці, Хоролі концтабори для військовополонених, які утримувалися в жахливих умовах. Так, у «Хорольській ямі» за одну тільки зиму з 26 тисяч вижило лише 2 тисячі чоловік.

Наша земля нещадно грабувалася. У Німеччину вивозилося все, що можна було вивезти: люди, чорнозем, твори мистецтва й культури, цінності. З цією метою, щоб краще вантажити, в центрі Полтави було прокладено залізничну колію.

Документи Нюрнберзького процесу свідчать, що німці пограбували й знищили незліченні багатства Полтавської бібліотеки, де зберігалися рідкісні примірники середньовічної рукописної літератури, друковані в XVI i XVII столітях, які навіть оцінити важко.

На стендах і вітринах експозиції, присвяченої рокам боротьби з фашистською навалою, демонструються документи, фотографії, ордени й медалі учасників війни. З душевним щемом читаємо листи з фронту, проникнуті глибокою вірою в перемогу, любов’ю до рідної землі, готовністю віддати своє життя в ім’я майбутнього. Вдивляємося в обличчя тих, хто вже ніколи не прийде, відчуваємо гіркоту похоронок.

   

Дбайливо зберігаються особисті речі випускників педучилища: Коряка Олександра Микитовича, який загинув у 1941 році, та гвардійця Заїки Андрія Васильовича, який пройшов війну  і в післявоєнні роки працював у школі-інтернаті вчителем трудового навчання.

Сьогодні ми схиляємо голови перед усіма, хто поліг у смертельному двобої з фашистським агресором, чиї братські могили є не лише на українській землі, а й за її межами.

Немов червоні гвоздики, палають вони факелами Вічного вогню. Це полум’я великого подвигу й безсмертя. Горіти йому вічно, бо джерело, що живить вогонь, проходить крізь душу і серце народу!

У боях за Україну полягли

Віддали сердець своїх горіння.

Горде слово вічної хвали

Вам складають вдячні покоління.

Вони пішли у безсмертя

Згадаймо всіх поіменно,

Горем згадаймо своїм…

Це потрібно не мертвим!

Це потрібно живим!

  Учителі педагогічного училища, які загинули смертю        

  хоробрих у роки війни 1941-1945 рр.

  1. Верьовка Василь Семенович
  2. Верьовка Григорій Семенович
  3. Величко Кость Калістратович
  4. Ворона Микола Тихонович
  5. Борідько Федір Петрович
  6. Бувалець Андрій Тарасович
  7. Бойко Леонід Федорович
  8. Зіненко Максим Васильович
  9. Коряк Олександр Микитович
  10. Козинець Іван Федрович
  11. Омельченко Юхим Никифорович
  12. Пішко Микола Павлович
  13. Суховаткін Спартак Степанович
  14. Плітко Данило Семенович
  15. Денисенко Андрій Іванович
  16. Фесенко Олександр Миколайович

Пошуки тривають…

Турбота держави про дітей сиріт проявлялась у важкий відбудовчий час. У 1946 році був відкритий при педучилищі на кошти держави дитячий будинок на 150 місць.

Сторінку оновлено 12.01.2016 р.

Форма входу

Пошук
Календар
Годинник
Наші іменинники
Вітання нашим друзям
залишайте тут
Клубничный торт.Маленькие картинки
Блоги
Блог 11-го класу

Блог 10-го класу

Блог 9-го класу

Блог 8-го класу
Гуртки

Інформація тут
Календар свят і подій
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Швидка психолого-
педагогічна допомога
Корисні кнопки


Архів записів

Copyright MyCorp © 2017
Зробити безкоштовний сайт з uCoz