Головна | Реєстрація | Вхід | RSSВівторок, 21.11.2017, 01:50

Меню сайту
Реквізити

Полтавська обл.
Миргородський р-н
с.В.Сорочинці
вул.Миргородська,40
Телефони:
8(05355)31793(мед.пункт)
8(05355)31624(секретар)
email: sorint@ukr.net

Карта проїзду
Будьте з нами
Знайомтесь, про нас
Погода

Новини osvita.ua
Міні-чат
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Статистика

В.Сорочинці в кінці XVIII - XX ст.

Славиться наш край неповторною красою, родючістю чорноземів, мальовничими берегами р. Псьол, пахощами соснових лісів, тінистими дібровами верб, дубів, лип і славною історією поколінь.

Скільки б не пройшло віків, їх значимість набуває нових обрисів, а ймення спалахує світлим сяйвом, спонукаючи до одвічних питань і хто ми, звідки коріння нашого буття, той дух волелюбності й неспокою, тривоги й турботи за майбутнє рідної України.

Запсільські діброви,

Напсільські могили

І слава, що здавна,

Мов цвіт у саду.

(П. І. Дудницький)

Вперше поселення Сорочинці Миргородського округу вказується в 20-х роках XVII ст. на позначення володінь посередині течій Хорола і Псла, які були захоплені шляхетською Польщею.

Поряд з назвою Сорочинці цей населений пункт мав і другу назву давнього походження – Краснопіль.

 Краснопіль, Краснопіль – Сорочинці милі,

Ти в серці моєму, куди не піду.

П. Дудницький

 

с. В. Сорочинці.

Площа цього населеного пункту складала 950 га. Знаходиться на віддалі 25 км. від Миргорода, 100 км. від Полтави.

Оскільки містечко мало досить стратегічне місце знаходження на березі р. Псла, тут розмістилося полкове управління, господарські та житлові приміщення і фортеця, що складалася із земляного валу, дерев’яних частоколів та старовинних веж на бастіонах.

   У 1648 році утворився Миргородський полк як військова і адміністративно-територіальна одиниця. До нього належала і сорочинська сотня. Вона взяла участь у повстанні 1861 р. проти гетьмана Виговського, який намагався перетворити Україну на колонію шляхетської Польщі.

   У 1781 р. Сорочинці втратили значення сотенного містечка і стали волосним містечком Миргородського повіту.

   В історії кожного народу є величні постаті, непідвласні часу. Саме такою постаттю для сорочинчан став Данило Павлович Апостол, наш визначний земляк, військовий і політичний діяч.

    Данило Апостол народився 4(14) грудня 1654 року в сім’ї майбутнього (спочатку Гадяцького, а пізніше Миргородського) полковника Павла Єфремовича Апостола (Царенка) – вихідця з молдавських бояр, сподвижника Богдана Хмельницького.

    У 1682 році 28-річний Данило обирається полковником Миргородського полку.

            Відзначався розумом, освіченістю, великою хоробрістю, талантами воєначальника і адміністратора. Він приймав участь у російсько-турецькій війні 1678 р., брав участь у Кримських походах 1687- 1689 рр., 1695-1696 рр., де в одному з боїв утратив око. Проявив себе Данило Апостол і в ході Північної війни 1699-1721 рр. За великі військові заслуги у 1731 р. царський уряд нагородив українського гетьмана одним з найвищих орденів Російської імперії – орденом Св. Олександра Невського.

          1 жовтня 1727 р. в Глухові відбулося урочисте обрання його гетьманом Лівобережної України.

           Велику роль відіграв Данило Апостол у піднесенні економіки, торгівлі та культури на Україні. Свої господарські здібності  вміло застосовує на широкому полі державного господарства, бере під свою опіку торгівлю, відстоював інтереси не лише купців, але й чумаків, козаків і селян, котрі їздили до Криму і вивозили звідти сушену рибу, сіль тощо.

          Данило Апостол сприяв поверненню українських козаків на рідну землю після зруйнування Запорізької Січі у 1709 р.

Велику підтримку з боку гетьмана отримала православна Церква. Він виступав меценатом і покровителем храмів і Монастирів, Києво-Могилянської Академії, Чернігівського Колегіуму та інших навчальних закладів.

Данило Павлович постійно дбав про безпеку України. Розуміючи постійну загрозу Україні з боку Кримського ханства, силами українських козаків у 1731-1733 рр. По річках від Дніпра до Сіверського Дінця будується Українська оборонна лінія. Саме завдяки сприянням гетьмана у 1733 р. в Україну повертаються запорозькі козаки, які заснували нову або Підпільницьку Січ. Данило Апостол разом з дружиною Уляною виховали 3-х  синів і 6-х дочок. Молодший син Павло після батька 1727 р. став полковником Миргородського полку.  Петро отримав добру Освіту, став однією з помітних постатей свого часу. На жаль, роки брали своє: 28 квітня 1733 р. гетьман тяжко захворів. Повторне погіршення відбулося на початку 1734 р., а 17(28) січня 1734 р. гетьман Данило Апостол помер.

Останній свій спочинок він знайшов у Сорочинській землі, «в церкві мурованій» Преображення Господнього, збудованій на його кошти. Цей храм і став усипальницею його родини. Тут були поховані дружина гетьмана, його діти, онуки. Гетьманський склеп, як сам храм, зберігся до сьогоднішнього дня, але в 1920-х роках поховання Апостолів були відкриті  і фактично пограбовані. На сьогодні деякі речі з гетьманської усипальниці зберігаються в музеях Миргорода, Полтави, Києва.       

Серед нащадків – внук Апостола, Я. Н. Горленко (1705-1754), відомий під

іменем Білгородського, настоятель Мгарського монастиря, наш земляк;

В. Я. Ломиковський, автор історичного «Словника» Малоросійської

старовини; І.М. Муравйов-Апостол із Хомутця та його сини Матвій,

Сергій, Іполіт – відомі декабристи теж нащадки гетьмана. Ця гілка роду

існує і нині. У 1991 р. Андрій Володимирович Муравйов-Апостол з

дружною Елен та сином Крістофером (громадянин Швейцарії) відвідали Великі Сорочинці. Вони пишаються своїми славними предками і в захопленні від величної спорудиСпасо-Преображенської церкви. Сім мідних дзвонів різного розміру були встановлені на дзвіниці біля церкви, які подарували саме вони.

Перший президент Української народної республіки, видатний історик Михайло Грушевський говорив:

 

’’Апостол був таки дуже підхожий чоловік для українців… Виростав у тих часах, як українська сила не була зломлена… Належав до невеликого числа старшин, які не замазали рук кривдою народною. Ніколи не встрявав у якусь ворожу для України справу… Без сумніву він щиро бажав добра своїй Україні і велів працювати для її добра ”

 

Нам, землякам славного гетьмана, є кого ставити за приклад, навчаючи дітей та внуків любові та патріотизму, чесності, мужності, правдивості, мудрості, господарської дбайливості та цілеспрямованості.

За часів гетьманщини населення Сорочинець "состояло из 7034 душ мужского пола разного звания” (архівні дані, перепис населення). Тогочасний перепис населення не враховував жінок та малолітніх дітей, а тому, зробивши підрахунки, доходимо до висновку, що в тогочасних Сорочинцях та прилеглих хуторах проживало понад 20 тис. мешканців.

Козацька старшина посилено перетворювала рангові маєтності на приватновласницькі, використовувала козаків і селян у спорудженні на р. Псьол млинів, гребель, сукновалень, розширяла виробництво поташу і селітри. Розвивалось гуральництво, гончарство, ткацтво, бондарний промисел.

(СВІТЛИНА "МЛИНИ НА Р. ПСЬОЛ”)

Якщо у 1729 р. в Сорочинцях нараховувалось 857 дворів, то в 1863 році їх було уже 1150, а населення 7167 чоловік.

Серед жителів Сорочинець були гончарі, бондарі. Хто мав тягло, їздили в Крим по сіль і по рибу. Немало було дворових людей, які повністю перейшли на обслуговування поміщицьких дворів. Крім селян-кріпаків тут проживали і колишні козаки, які входили до стану державних селян.

Серед сорочинських поміщиків найбільші володіння мав граф К. І. Гудович, у якого в 1849 р. було 1400 ревізьких душ. Маєтками володіли також надвірний радник Ф. Ф. Горонескуль, О. О. Малинка, М. С. Баранов, О. М. Трохимовський, І. В. Черниш. У Малинки у Юріївці був збудований горілчаний завод. Черниш і Фан-Ерн мали великий земельний масив ліворуч по дорозі на Савинці, в хуторі Чернишевому за Сорочинцями на землях Черниша були розміщені плантації цукрових буряків. Палій, купець I гільдії, землевласник, мав землі при в’їзді в село по миргородській дорозі. Базалій мав землі праворуч дороги на Савинці, мав парові машини.

З нашим краєм пов’язані імена багатьох декабристів. Серед учасників декабристського руху були три сини хомутецького дворянина І. Муравйова-Апостола – Матвій, Сергій та Іполит; брати Олексій і Семен Капністи. Сергій очолив повстання чернігівського полку у 1825 році, і в числі 5 був повішений у Петропавловській фортеці у 1826 році. Матвій Муравйов-Апостол говорив:

«Принести в жертву все, навіть саме життя    заради любові до Вітчизни було сердечним прагненням».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Форма входу

Пошук
Календар
Годинник
Наші іменинники
Вітання нашим друзям
залишайте тут
Клубничный торт.Маленькие картинки
Блоги
Блог 11-го класу

Блог 10-го класу

Блог 9-го класу

Блог 8-го класу
Гуртки

Інформація тут
Календар свят і подій
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Швидка психолого-
педагогічна допомога
Корисні кнопки


Архів записів

Copyright MyCorp © 2017
Зробити безкоштовний сайт з uCoz